Rise, throw away the charade of your life
себто субж. дочитав творєніє сергія жадана "дєпєш мод". ближче до кінця книги склалося мнєніє, шо згаяв десяток годин, шоб ото її прочитать. Закінчивши книгу майже оплодував стоячи. книга - вона не стьоб. вона не контркультурна. вона просто показує багато лайна в середині і ззовні. і показує, шо, в принципі, не така уже і погана шняга - це лайно. з дуже багатьох причин. подорожуючи через глюки, бухачки, ригачки і інші чудові врємяпрєпровождєнія героїв жадана можна дійсно зрозуміти, шо твоє життя як воно є - це піздец яка хороша штука, і дійсно є так багато речей, які ми не цінуєм, шо часами стає просто бридко від своєї нєпутьовості. Та й на влучні фрази книгоодиниця багата, шо твій ахметов.
От, наприклад:
"Те, що він добровільно вивалив своє мізковиння на кухонну підлогу, ні про що не свідчить - бувають в житті такі моменти, коли найвищою чеснотою і найбільшим моральним вчинком є звільнити оточуючих від своєї присутності."
Та й мова у автора дуже багата й красива, хоча і без матів не обійшлося.
З.І. Охуїв, коли побачив у кінці книги анотацію до цієї ж самої книги не кого-там-небудь, а самого Павла Загребельного. А це вже про шось говорить.
З.З.І. Сьоні пакую манатки, беру барабана, горілки з оселедцем і пиздую до Баті на дачу святкувать Різдво Христове. І пускай вєсь мір падаждьот.
От, наприклад:
"Те, що він добровільно вивалив своє мізковиння на кухонну підлогу, ні про що не свідчить - бувають в житті такі моменти, коли найвищою чеснотою і найбільшим моральним вчинком є звільнити оточуючих від своєї присутності."
Та й мова у автора дуже багата й красива, хоча і без матів не обійшлося.
З.І. Охуїв, коли побачив у кінці книги анотацію до цієї ж самої книги не кого-там-небудь, а самого Павла Загребельного. А це вже про шось говорить.
З.З.І. Сьоні пакую манатки, беру барабана, горілки з оселедцем і пиздую до Баті на дачу святкувать Різдво Христове. І пускай вєсь мір падаждьот.